Молодому та перспективному керівнику компанії доручено забрати головного директора з таємничого віддаленого оздоровчого центру у Швейцарських Альпах. Однак коли той відмовляється повертатися, під час від’їзду з лікарні він сам потрапляє в дивний інцидент і стає пацієнтом цієї лікарні.

ОдинОдин із найближчих фільмів до «Острова проклятих» завдяки схожому поєднанню ізольованого медичного закладу, розслідування, атмосфери змови та постійного відчуття, що від героя приховують правду. «Ліки від щастя» так само будують напругу через холодний і гнітючий простір лікарні, героя, який дедалі більше сумнівається у власному сприйнятті, та фінальний твіст, що змушує інакше поглянути на історію.

Тревор Резнік уже понад рік страждає на безсоння. Після серії моторошних подій та інцидентів він починає сумніватися в тому, що насправді реальне, і у власній адекватності. Тревор намагається дізнатися, що насправді з ним відбувається, до того, як він остаточно зійде з розуму.

«Машиніст» дуже близький до «Острова проклятих» завдяки психологічній основі сюжету: постійним кошмарам, які мучать головного героя, відчуттю параної, розмитій межі між реальним і уявним та загадці навколо того, що насправді відбувається. Фільм має схожу темну, виснажливу й депресивну атмосферу безвиході.

Письменник Вілл Атентон разом із сім’єю переїжджає до нового приміського будинку. Невдовзі вони дізнаються, що колись у цьому домі сталося жорстоке вбивство. Намагаючись зрозуміти, що насправді тоді сталося, вони стикаються з дедалі дивнішими подіями, а грань реальності починає стиратися.

У «Домі марень» дуже схожими є нестабільне сприйняття реальності героєм, сімейна таємниця та загадка, яка згодом змушує переосмислити все побачене. Хоча фільм має інший сеттинг і легший тон, він залишається дуже близьким завдяки психологічним іграм, прихованій ідентичності та сильному твіст-фіналу.

Молода балерина Ніна, яка танцює в престижній балетній трупі Нью-Йорка, отримує шанс на головну роль у новій постановці «Лебединого озера». Прагнучи ідеально підготуватися до виступу, вона опиняється під дедалі сильнішим тиском режисера й конкуренток та починає одержимо гнатися за досконалістю. Та ця одержимість поступово призводить до небезпечних змін у її психіці.

«Чорний лебідь» схожий на «Острів проклятих» насамперед через стиль подачі, у якому межа між реальністю, кошмарами та хворобливими уявленнями поступово стирається. Обидва фільми тримаються на параної, психічній нестабільності героя та гнітючій, тривожній атмосфері, а також досліджують одержимість, травму й саморуйнування.

Молодий випускник Оксфорду прибуває працювати до віддаленої психіатричної лікарні, де методи лікування пацієнтів виглядають дуже дивними та нетиповими. У міру знайомства з персоналом і пацієнтами він стає одержимим однією з пацієнток лікарні.

«Будинок проклятих» дуже близький до «Острова проклятих» завдяки сеттингу ізольованої психіатричної лікарні, огорнутої атмосферою загадки, недовіри та прихованої загрози. Як і в «Острові проклятих», у ході розслідування герой поступово розкриває моторошну правду про цей заклад, а сама історія тримається на напрузі, таємницях і відчутті, що за фасадом порядку приховується щось значно страшніше.

Під час подорожі, пара змушена відвідати лікарню після нещасного випадку з донькою. Проснувшись у кріслі для відвідувачів, чоловік раптово дізнається, що дружина та донька зникли, разом з усією інформацією про їхній візит.

У «Переломі» від самого початку реальність починає суперечити переконанням героя, а сюжет тримається на сумнівах у тому, хто насправді має рацію. Подібно до фільму Мартіна Скорсезе, він має лікарняний сеттинг, сильне відчуття параної, недовіри та змови й завершується потужним сюжетним твістом.

Приватна детективка потрапляє до психіатричної лікарні під виглядом пацієнтки, щоб розслідувати загадкове вбивство одного з пацієнтів. Чим далі вона занурюється в справу, тим більше зростає загроза для неї самої.

«Криві лінії бога» — один із найбільш подібних сучасних фільмів до «Острова проклятих» завдяки конструкції сюжету, який починається як детективне розслідування всередині психіатричної установи, а з часом переростає в психологічну гру, атмосферу недовіри й відчуття змови. Фільм також має фінальний твіст, який змушує по-новому подивитися на всю історію.

Глибоко релігійна жінка Грейс живе у старому будинку й сама виховує двох дітей, які страждають на рідкісне захворювання — підвищену чутливість до прямого денного світла. Коли до будинку наймається нова прислуга, там починають відбуватися дуже дивні речі.

«Інші» ми включили до цієї добірки насамперед завдяки напруженій, ізольованій і гнітючій атмосфері, а також історії, побудованій навколо одного з найсильніших сюжетних твістів. Цей фільм — одна з кращих рекомендацій для тих, кому в «Острові проклятих» найбільше сподобалися атмосфера, напруга та неочікувані сюжетні повороти.

Втомлений офісний працівник страждає на хронічне безсоння й намагається позбутися внутрішньої порожнечі та байдужості до всього навколо. Одного разу під час подорожі він зустрічає Тайлера Дердена, який переконує його, що єдино правильним шляхом у житті є саморуйнування. Разом вони засновують підпільний бійцівський клуб, де кожен може виплеснути накопичену агресію та відчути себе живим.

Це ще одна дуже хороша рекомендація для тих, кому цікавий аспект ненадійного оповідача та кризи ідентичності як центрального мотиву сюжету. Фільм має похмурий і нервовий тон у стилі Девіда Фінчера та культовий твіст-фінал, який перевертає всю історію з ніг на голову.

Студент Генрі розповідає психіатру Сему, що він планує накласти на себе руки найближчими днями. Психіатр вирішує докласти всіх зусиль, щоб вивести хлопця з кризового стану і не допустити цього.

Основна схожість тут полягає в тому, що в центрі сюжету стоять психологічний розлад і мотив хибної реальності, яка подається глядачу у вигляді незв’язних фрагментів, схожих на сновидіння, і лише фінал поєднує всі попередні події в цілісну картину. Також обидва фільми ріднить схожа важка й похмура атмосфера.